Поки всі говорять про яйця в кілограмах, ми нагадуємо про те, як у Міністерстві оборони України розвалили службу внутрішнього аудиту, якість якої була відмічена у звіті НАТО.

Це було зроблено влітку 2020 року на підставі суперечливого аналізу оцінки якості, який згідно письмових відповідей Міністерства оборони України на адвокатські запити адвоката Надія Павлова не проводився.

Ми нагадуємо про історичний процес для внутрішнього аудиту в державному секторі справу №640/16191/20 про оскарження Директив Міністерства оборони України, якими було розвалено реальну систему внутрішнього аудиту в Міноборони.

Директиви Міністерства оборони України від 15.06.2020 № Д-226/21 та від 17.06.2020 № Д-226/22, переліки змін до штату № 01/080 – Міністерство оборони України (центральний апарат Міністерства оборони України) від 16.06.2020 № 226/2417 та від 18.06.2020 № 226/2469, Схема організації Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 17.06.2020 зареєстровану Міністерством оборони України за № 9259/з/1 від 18.06.2020, затверджену Директивою Міністерства оборони України від 17.06.2020 № Д-226/22 та наказ Міністерства оборони України від 17.06.2020 № 212 «Про призначення відповідального за проведення організаційно-штатних заходів у Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України» були прийняті на підставі аналізу з пропозиціями щодо покращення діяльності служби внутрішнього аудиту, який оформлено доповідною запискою (доповіддю) державного секретаря Міністерства оборони України Олександра Дубляна від 16.06.2020 № 9259/з.

В ході розгляду справи було здобуто від Відповідача письмовий доказ, що ніякого аналізу оцінки якості влітку 2020 року Міноборони не проводило. Суд першої інстанції оцінки такому доказу не надав. Просто відмовив у задоволенні позову.

Рішення судді Добрянсокї Я.І., ОАСК, мотивовано ст. 8 ЗУ «Про органи виконавчої влади», пунктом 10 Положення 671. Мовляв, Міністр оборони України може видавати державному секретарю доручення, обов’язкові до виконання, які державний секретар може виконати, порушуючи інші закони та нормативно-правові акти. Суд обмежився переписуванням в текст рішення позиції Міністерства оборони України.

Суд першої інстанції залишив підстави позову поза увагою. Так само суд упустив низку доказів.

Суддя першої інстанції заперечувала надання матеріалів справи на ознайомлення стороні позивача з правом вчинення фотокопій, мовляв, ці матеріали, які на 80% сформовані позивачем – державна таємниця. Суддя відмовила низці третіх осіб про залучення у справу, мовляв, скасування Директив і похідних документів, які слугували підставою звільнення таких осіб, не впливає на права таких осіб. Суддя не розглянула по суті клопотання про допит свідка – державного секретаря Міністерства оборони України, бо суддя відмовила у клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні. Так і не розглянула клопотання про витребування документів про кваліфікацію полковника Бойка А., який де факто оцінював діяльність департаменту.

Якщо уважно проаналізувати хронологію документів (оскаржуваних Директив), то можна побачити таке:

15.06.2020 року Відповідач приймає оскаржувану Директиву.
16.06.2020 року. Відповідач видає сумнівний документ доповідь Міністру оборони України (вих. 9259/3 від 16.06.2020 року)
16.06.2020 Відповідач видає другу оскаржувану Директиву.

Даний перебіг подій фіксує, що перше оскаржуване рішення про реорганізацію взагалі приймалося без будь якого навіть сумнівного характеру документу-обґрунтування. Міноборони не надало до Суду жодного документу, який би обґрунтовував прийняття оскаржуваної Директиви від 15.06.2020 року.

Міноборони обґрунтовує прийняття оскаржуваної Директиви від 15.06.2020 року, документом, який було видано 16.06.2020, на наступний день після прийняття такої директиви, – доповідь Міністру оборони України (вих. 9259/3 від 16.06.2020 року). Це доволі сучасна та нестандартна практика – обґрунтовувати рішення органу держаної влади документами сумнівного характеру, які створені неповноважними особами на наступний день після прийняття оскаржуваного рішення.

Також слід пам’ятати, що будь які зміни до штатного розпису Департаменту внутрішнього аудиту мають погоджуватися з Міністерством фінансів України. Суд першої інстанції так і не надав відповіді на запитання чому державний секретар Міністерства оборони України може порушувати п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 у редакції Постанови Кабінету міністрів України від 19.10.2016 №730, п. п. 33, 47 Постанови КМУ від 28.08.2002 № 228, згідно яких штатний розпис Міністерства оборони України затверджується державним секретарем Міністерства оборони України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Суд першої інстанції позов відхилив. Рішення позивачу надіслав аж у листопаді 2022 року на електронну пошту, що Кодексом адміністративного судочинства (КАСУ) не передбачено.
Зараз справа в суді апеляційної інстанції. Шостий апеляційний адміністративний суд має вирішити чи відкривати провадження.

Можна нескінченно писати про яйця в кілограмах, але ситуація зі знищенням робочого внутрішнього аудиту в Міноборони влітку 2020 року заклала підвалини для кризи “яєць у кілограмах”.

Проблема “золотих яєць у кілограмах “стартувала раніше – в момент, коли з Міноборони України вирішили видалити реальний внутрішній аудит – літо 2020 року.